top of page

Поради медиків

Про кір і вакцинацію: це треба знати

 

Останнім часом багато говорять про кір. Якими симптомами він характеризується, і чи слід робити вакцинацію проти нього? Наведемо думки від Євгена Комаровського та Цікавої науки.

Кір є однією з основних причин смерті серед дітей раннього віку, навіть не зважаючи на наявність безпечної, ефективної та недорогої вакцини. Більшість смертельних випадків кору стаються через ускладнення, пов’язані з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей віком до п’яти років.

Для початку розгляньмо таке питання, як історія хвороби, тобто історію хвороби кору. Скільки існує людство, стільки завжди поруч з ним існував кір. Є таке поняття – загальна захворюваність. І це поняття загальної захворюваності має пряме відношення до кору. Завжди, у всі часи, всі люди на землі хворіли на кір. Були окремі острови, де на кір не хворіли, але коли туди ступила нога білої людини, там померла переважна частина людей, померла саме від кору.

Отже, люди завжди хворіли на кір. До чого приводила ота загальна захворюваність на кір? Ніколи не було такого, щоб помирало менше 1% хворих. Тобто, зі 100 дітей одна дитина завжди від кору помирала в усі часи. Це був ідеальний варіант – одна дитина зі 100. Хворіли саме діти.

Після того, як з’явилися антибіотики, смертність трохи зменшилася. «Трохи» дещо м’яко сказано, смертність знизилася у 10 разів. Від кору помирала одна дитина з 1000. І не тому, що антибіотики лікують кір. Кір – вірусна інфекція, але під час кору дуже часто виникають бактеріальні ускладнення, які можуть згубити людину. Ліквідувавши ці ускладнення, ми прийшли до того, що помирати почали рідше, один хворий з тисячі.

Отже людство, суспільство загалом, може не розглядати тему вакцинації від кору. Ну не треба щепити дітей, і тоді ми будемо платити ціну: кожна дитина буде хворіти на кір, одна з 1000 буде помирати і ще 2-3 отримають ускладнення – менінгоенцефаліт, отримають сліпоту та інші ускладнення. Тобто є ціна, яку суспільство може заплатити за кір.

Та є й інший варіант – людство може вакцинуватися. Якщо людство прийняло рішення вакцинуватися, ситуація докорінно змінюється і кір просто зникає з тієї країни, де люди вакцинуються, бо у всіх є імунітет проти кору.

Найстрашніше, що може бути, це коли в суспільстві половина вакцинується, а половина – ні. Суспільство повинно прийняти рішення: ми щепимося чи ні. Якщо суспільство прийняло рішення вакцинуватися, то хоче добитися оптимального результату. А щоб його добитися, щепитися має не менше 90%, ідеальний варіант – 95-98% всіх жителів. Тоді вірусу ніде циркулювати. Усі мають імунітет проти кору і хвороба зникає.

 

Кір – летюча інфекція. Поняття «летюча інфекція» дуже важливе. Що це означає? Якщо хворий перебуває на відстані 100-200 м від вас, то з потоком повітря ви все одно можете заразитися. Тобто, якщо хворий з грипом зайшов до класу, то він може заразити всіх у класі, але він не заразить учнів з сусіднього класу. Та коли дитина, хвора на кір, прийшла до школи, то вона інфікувала всю школу. Якщо в конкретному під’ їзді дитина на першому поверсі хворіє на кір, то на дев’ятому поверсі в контакті з кором. Ось це ви повинні чітко розуміти.Що робити зараз? Вакцинуватися і бажано двічі: в рік і у шість років. І цього достатньо, аби отримати повноцінний імунітет.

Вакцина від кору є. Вакцина від кору (кір, краснуха, паротит) імпортна, бельгійська, є у вільному доступі, принаймні для дітей вона є в необмеженій кількості. Звертаю увагу: якщо ви зайшли в поліклініку і вам сказали, що вакцини нема, будь ласка, не полінуйтеся, зайдіть на сайт МОЗ, сторінку МОЗ у Facebook і повідомте, що в такій-то поліклініці вам відмовили в вакцинації.

4 помилки батьків при адаптації дитини до дитячого садка

А ваш малюк йде цієї осені в дитячий садок? Якщо так, вам напевно хочеться, щоб дитина якомога спокійніше прийняв зміни у своєму житті, ладнав з вихователями та іншими дітьми і щоранку йшов в садок з радістю і без капризів. Але нерідко батьки ведуть себе не зовсім правильно і мимоволі заважають малюкові адаптуватися до дитячого садка. Як це відбувається і як уникнути найпоширеніших помилок?

Помилка № 1 – “Зникнення мами”

Коли мама приходить з дитиною в дитячий садок уперше, малюк частенько розслаблений і зацікавлений тим, що бачить. Річ у тому, що у нього ще не було досвіду перебування в саду без мами. Саме тому діти часто перший день залишаються в садку досить бадьоро, а на другий і третій день вже йдуть з опором.

Як ми знаємо, увагу маленької дитини легко притягнути чимось новим і цікавим. Тому малюк сміливо відходить від мами і захоплюється в групі новими іграшками і дітьми. Швидше за все, він вже чув від мами не раз, що мама його залишить в групі, але в його уявленні, поки мама чекає його в коридорі. А може бути, він забув, що мама збирається йти. І ось тут відбувається наступне. Мама дуже рада, що дитина захопилася грою, і тихенько, щоб його “не полохати”, збігає, не попрощавшись з дитиною і не повідомивши його, що йде. Тепер уявіть собі, що відчуває маленька дитина, мама якої раптом зникла незрозуміло куди, не попрощавшись, і невідомо, коли вона прийде і чи прийде взагалі. Це для дитини все одно, що загубитися у величезному супермаркеті.

І навіть якщо 10 найдобріших чоловік заспокоюватимуть малюка і пропонуватимуть йому солодощі і іграшки, він буде страшенно зляканий, охоплений страхом і тривогою. Навіть якщо ви багато разів розповідали дитині, що в садку він трапиться один, без мами, ніколи не йдете непомітно. У дитини виникає відчуття, що тепер мама може несподівано зникнути у будь-який момент його життя, не попередивши і не попрощавшись з ним, тобто він може маму просто втратити. І він буквально “приліплюється” до неї і психологічно і фізично на довгі місяці, боячись упустити її із виду. У багатьох випадках садок просто доводиться відкласти як мінімум на півроку, тому що дитина впадає в істерику при щонайменшій згадці про садок, не кажучи вже про те, щоб туди йти.

Помилка № 2 – “Довге перебування”

Деякі батьки вважають, що дитину краще відразу ж залишити на півдня або цілий день, щоб вона швидше звикала до дітей і вихователя. Це є помилкою. Відвідування садка треба починати поступово. Є різні схеми відвідування, яких рекомендують дотримуватися психологи. Загальна ідея така: спочатку приходити і гуляти на тому ж дитячому майданчику, на якому гуляє група, потім приводити дитину в групу на 30 хвилин – 1 година під час вільної ігрової діяльності і чекати дитину в коридорі і потім забирати.

Поступово дитина звикає і до дітей, і до вихователя, і до навколишнього оточення. Потім її можна залишити одну на 1-2 години, потім з ранку і до обіду, потім з обідом, потім забрати вже після прогулянки. Через деякий час залишити на обід і забрати, потім – залишити на денний сон і забрати. Потім вже залишати на цілий день. Немає чітких рекомендацій, скільки часу повинна триває кожна стадія. Треба дивитися по самопочуттю дитини і на свою материнську інтуїцію.

Помилка № 3 – “Неправильний режим дня”

Багато батьків не замислюються про те, наскільки режим дня дитини сьогодні відповідає тому режиму дня, якого треба буде дотримуватися, коли почнеться дитячий садок. Дитині, яка звикла лягати спати після 22.00, украй складно буде прокидатися в 7 ранку. А в садок, як правило, треба вставати дуже рано. Згадайте, як почуває себе ваш малюк, коли він не виспався? Він тре очки, капризує, сам не розуміє, чого хоче, стає плаксивим. Дітки, яких батьки заздалегідь не перевели на “садочковий” режим дня, відразу видно в групі вранці в перші дні. Вони труть сонні очки, вони плаксиві і дратівливі, хворобливо сприймають все, що відбувається навкруги.

Те, як дитина почуває себе в перші дні в дитячому саду, накладає відбиток на усе її подальше відношення до цього місця. Згадайте висловлювання: “У вас ніколи не буде другого шансу справити перше враження”. Це повною мірою відноситься і до дитячого саду. Щоб перший досвід дитини в дитячому саду був забарвлений позитивними фарбами, не полінуйтеся заздалегідь перевести вашого малюка на правильний режим. Тоді він зможе прокидатися легко і йти в групу у хорошому настрої!

Помилка № 4 – “Швидкі збори”

Ця помилка частково перекликається з попередньою. Оскільки батькам жалко будити малюка і хочеться, щоб він поспав як можна довше, його будять практично “упритул” до часу, коли вже треба виходити в садок. У результаті, збори виходять нервові, поспішні, у мами немає часу дати малюкові увагу і ніжність, які йому потрібні, особливо коли він ще ніжиться в ліжечку. Дитина тільки і чує: “Давай швидше”, “Давай швидше”, “Спізнюємося в садок”, “Потім поговоримо” і так далі.

Часто малюк з ранку ще не може добре міркувати і мама дратується, підвищує голос і увесь ранок виходить сумбурним і конфліктним. Настрій зіпсований у усіх, і дитина вирушає в садок в засмучених почуттях, як і мама, у якої вже немає моральних сил говорити якісь добрі напутливі слова. Тому, прокидайтеся самі і будіть малюка заздалегідь, щоб у вас було досить часу на неспішні збори, щоб ви могли приділити увагу малюкові, поки він в ліжку – зробити масаж, погладити ніжки і голівку, заспівати пісеньку, полоскотати, поцілувати і інші ніжні слова і дії. Усе це так важливо для хорошого настрою у вас обох! Виходьте в садок теж завчасно, з великим запасом часу, щоб ви не нервували по дорозі самі і могли налаштувати вашу дитину на позитивний лад.

bottom of page